Стан, який характеризується зниженням в крові кількості червоних кров'яних клітин (еритроцитів) і гемоглобіну – білка, який відповідає за перенесення кисню і його доставлення в тканини. Для діагностики анемії використовуються дані загального (клінічного) аналізу крові.

У вашому аналізі крові наступні показники можуть показувати наявність анемії – кількість еритроцитів (RBC) і концентрація гемоглобіну (Hb).

У онкологічних пацієнтів розвиток анемії може бути обумовлено рядом причин, включаючи наступні:

• Гостра або хронічна крововтрата внаслідок кровотечі, наприклад, з прямої кишки, статевих шляхів, шлунково-кишкового тракту, кровотечі всередину інших порожнистих органів;
  
  
• Вплив протипухлинних лікарських препаратів на клітини-попередники еритроцитів в кістковому мозку, які швидко діляться – як наслідок токсичного впливу ліків на нормальні клітини;
  
  
• Хронічна інтоксикація продуктами життєдіяльності пухлинних клітин (так звана «анемія хронічних захворювань»);
  
  
• Недолік поживних речовин в раціоні, наприклад, вітамінів, заліза, білків і т.д. або порушення їхнього всмоктування зі шлунково-кишкового тракту (особливо після оперативних втручань на органах системи травлення);
  
  
• Супутнє або викликане проведеним лікуванням або пухлиною ураження нирок;
  
  
• Метастатичне ураження кісткового мозку, що іноді відзначається у пацієнтів з пізніми стадіями пухлинного процесу – пухлинні клітини здатні «колонізувати» кістковий мозок, витісняючи нормальні кровотворні клітини, тим самим викликаючи анемію та інші прояви недостатності кровотворення. При деяких захворюваннях, наприклад, мієлодиспластичних синдромах або гострих лейкозах виникає первинне пухлинне ураження кісткового мозку – захворювання зароджується і розвивається в ньому.
  

Можливими симптомами небезпечної кровотечі є: поява блювоти кров'ю або чорним вмістом («кавовою гущею»), поява крові в калі або його фарбування у чорний колір, раптове наростання задишки, поява серцебиття, синців, а також кровотечі зі статевих шляхів, носа або ясен, яка не зупиняється. У разі розвитку подібних симптомів негайно зверніться до лікаря!

Відповідно до сучасних термінологічних критеріїв (CTCAE 4.03), в залежності від вираженості зниження концентрації гемоглобіну в крові виділяють наступні ступені анемії:

1 ступінь – концентрація гемоглобіну <верхньої межі норми, але> 100,0 г / л (= 10,0 г / л);
2 ступінь – концентрація гемоглобіну <100 г / л ≥ 80 г / л;
3 ступінь – концентрація гемоглобіну <80 г / л;
4 ступінь – концентрація гемоглобіну <80 г / л і наявність виражених симптомів анемії, потенційно що є небезпекою для життя і здоров'я пацієнта;

Можливими симптомами анемії є запаморочення, виражена загальна слабкість і підвищена втомлюваність, нездатність виконувати звичні раніше побутові завдання, відчуття прискореного і / або посиленого серцебиття, задишки (прискореного дихання, відчуття нестачі повітря), блідість шкірних покривів. Обов'язково повідомте вашого лікаря, якщо у вас виникли й посилюються наведені вище симптоми.


Як допомогти організму впоратися з анемією?

Якщо у Вас спостерігаються перераховані вище симптоми або у вашому аналізі крові було виявлено зниження концентрації гемоглобіну, яке відповідає зазначеним вище критеріям анемії, вам можуть знадобитися певні зміни у вашому способі життя:

• Повноцінне харчування, що містить велику кількість білка. Розумним вибором є збільшення споживання м'яса (особливо червоного), риби, морепродуктів, яєць та інших продуктів з високим вмістом білка.
  
  
• Для підтримки кількості гемоглобіну в крові також важливо споживання в їжу достатньої кількості заліза і вітамінів, особливо вітамінів B9 і B12, намагайтеся їсти більше фруктів, зелених овочів і листя (салат, шпинат). При необхідності, ваш лікар може призначити вам додаткові вітамінні препарати або препарати заліза, в деяких випадках – парентеральні, які вводяться внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
  
  
• Пийте достатню кількість рідини – зниження об'єму крові, що циркулює, шляхом зниження концентрації рідини в ній може посилювати симптоми анемії. Як правило, достатнім для дорослої людини є споживання 8 склянок рідини в день. Ви можете вживати просту або газовану воду, чай або соки – просто пийте більше рідини.
  

Вживання грейпфрутового соку може знижувати ефективність багатьох лікарських препаратів. Зверніться до свого лікаря за додатково інформацією.

У разі розвитку важкої анемії лікар може запропонувати вам переливання крові (гемотрансфузії). Нині переливання «цільної» крові не проводиться, використовуються спеціальні еритроцитовмісні середовища – еритроцитарна маса або еритроцитарна суспензія. Відповідно до чинного законодавства гемотрансфузії показані при зниженні концентрації гемоглобіну менш як 70-80 г / л, а також при одномоментному зниженні гематокриту (співвідношення клітинної частини крові до рідкої) до 25% і менше. Проведення гемотрансфузій пов'язане з певними ускладненнями, хоча на сучасному етапі розвитку медицини частота їх виникнення невелика.

Нині також розроблені препарати, що стимулюють процеси гемопоезу (утворення клітин крові), їх застосування дозволяє підвищити продукцію еритроцитів кістковим мозком і збільшити кількість гемоглобіну в крові без проведення гемотрансфузій. В цей час їх роль в лікуванні анемії в онкологічних пацієнтів, які отримують хіміотерапію, остаточно не відома. З одного боку, вони дозволяють ефективно підтримувати процеси кровотворення в процесі лікарського лікування, з іншого в деяких дослідженнях було показано погіршення виживаності пацієнтів і підвищення ризику розвитку рецидиву пухлини. Крім того, ці препарати є дуже дорогими. Обговоріть з вашим лікуючим лікарем доцільність їх застосування у вашому випадку.

Сама по собі анемія не є протипоказанням до проведення хіміотерапії незалежно від концентрації гемоглобіну в плазмі крові.


Оригінал статті

Інфекції викликаються зростанням різних мікроорганізмів, наприклад, бактерій, вірусів або грибів, всередині людського організму. Інфекції можуть починатися в будь-якому органі, але найчастіше вони виникають в тих частинах організму, які тісно пов'язані з зовнішнім середовищем, наприклад на шкірі, слизових оболонках травного тракту (порожнину рота, стравохід, кишківник), дихальних шляхів (гортань, трахея, бронхи, легені) і органах сечостатевої системи. У нормі організм захищений від більшості збудників інфекційних захворювань імунною системою, яка здатна ефективно знищувати мікроорганізми.

Однак у період проведення протипухлинної терапії можливе порушення функціонування імунної системи – такі методи лікування, як променева терапія, хіміотерапія, а також деякі «таргетні» препарати здатні пошкоджувати кістковий мозок, в якому утворюються клітини, необхідні для функціонування імунної системи – лейкоцити. Виділяють безліч форм лейкоцитів, до найбільш важливих з них відносяться нейтрофіли – клітини, які відіграють головну роль в опірності організму при «зіткненні» зі збудниками бактеріальних інфекцій. Погане харчування, недолік сну і стрес також послаблюють імунну систему.

Ступінь вираженості пригнічення функції імунної системи показує кількість нейтрофілів у крові. У нормі їх кількість перевищує 2,0 * 10 ^ 9 клітин на 1 літр крові (також можна зустріти позначення 2000 клітин на 1 мкл) Зниження їх кількості позначають терміном «нейтропенія». Залежно від вираженості нейтропенії виділяють наступні ступені її тяжкості:

• 1 ступінь – кількість нейтрофілів <2000 клітин / мкл, але понад 1500 клітин / мкл (<2,0 * 10 ^ 9 / л, але ≥ 1,5 * 10 ^ 9);
  
• 2 ступінь – кількість нейтрофілів <1500 клітин / мкл, але понад 1000 клітин / мкл (<1,5 * 10 ^ 9 / л, але ≥ 1,0 * 10 ^ 9). При більшості режимів лікарської терапії зниження кількості нейтрофілів до цього рівня є показанням до затримки проведення чергового курсу лікування;
  
• 3 ступінь – кількість нейтрофілів <1000 клітин / мкл, але понад 500 клітин / мкл (<1,0 * 10 ^ 9 / л, але ≥ 0,5 * 10 ^ 9);
  
• 4 ступінь – кількість нейтрофілів <500 клітин / мкл, (<0,5 * 10 ^ 9 / л);
  

При розвитку «глибокої» нейтропенії – 3-4 ступеня слід особливо ретельно контролювати стан свого здоров'я, регулярно вимірювати температуру тіла.

«Фебрильна» нейтропенія – кількість нейтрофілів <1000 / мкл (<1,0 * 10 ^ 9 / л) у поєднанні з підвищенням температури> 38,3 oC або з підвищенням температури ≥38,0 за умови її збереження протягом 1 години й довше.

До характерних симптомів інфекції відносяться: лихоманка (підвищення температури до 38 oC і вище), поява кашлю або болю в горлі, діарея, біль у вухах або в області пазух носа, шкірні висипання, поява болю при сечовипусканні або зміна кольору сечі, виділення зі статевих шляхів і т.д. Обов'язково проконсультуйтеся зі своїм лікуючим лікарем у разі виникнення вищеперелічених симптомів.

Варто враховувати, що приймання деяких лікарських препаратів, наприклад нестероїдних протизапальних засобів, таких, як парацетамол, аспірин, ібупрофен, а також глюкокортикостероїдів (дексаметазон, метилпреднізолон, преднізолон і т.д.) можуть знижувати температуру тіла і маскувати інші симптоми інфекції. Це може призвести до тяжких наслідків, обов'язково повідомте вашого лікаря, якщо ви приймали або приймаєте постійно ці або інші препарати з аналогічним механізмом дії.

Для діагностики нейтропенії використовується загальний (клінічний) аналіз крові, кров для аналізу забирається з пальця або з вени. У разі, якщо підозрюється розвиток інфекції, в залежності від її клінічної картини проводяться додаткові методи обстеження, наприклад, аналіз сечі, калу, рентгенографія легенів, УЗД черевної порожнини і т.д.

Інфекційні ускладнення і «фебрильная» нейтропенія в онкологічних пацієнтів є небезпечними ускладненнями, й такими, що потенційно загрожують життю. Пацієнтам, які отримують протипухлинне лікування, рекомендується регулярно (наприклад, 1 раз на тиждень) контролювати показники загального аналізу крові, рекомендується завжди мати при собі антибактеріальні препарати. Зверніться до лікаря за отриманням додаткової інформації.


Що я можу зробити для того, щоб запобігти розвитку інфекції?

Ваш лікуючий лікар дасть вам рекомендації щодо необхідних заходів обережності в процесі лікування, наприклад такі:

• Для підтримки процесів утворення лейкоцитів і нейтрофілів вкрай важливо повноцінне харчування з достатньою кількістю в раціоні білків і вітамінів, їжте більше м'яса, риба, морепродуктів та інших продуктів. Контролюйте свою вагу в процесі лікування, якщо вона неухильно знижується – обов'язково повідомте про це свого лікаря.
  
  
• Добре мийте руки, особливо перед їжею. Уникайте контактів з мікробами. Намагайтеся не контактувати з людьми, у яких відзначаються симптоми застудних захворювань. Ретельно мийте все, що вживаєте в їжу, добре термічно обробляйте всі м'ясні та рибні продукти, які ви їсте, мийте всі фрукти й овочі перед вживанням.
  
  
• Дотримуйтесь чистоти тіла. Якщо у Вас встановлений катетер або венозний порт зберігайте шкіру навколо нього сухою і чистою. Користуйтеся тільки м'якою зубною щіткою, добре і регулярно чистіть зуби й перевіряйте ротову порожнину на предмет появи в ній виразок. У разі травмування шкірних покривів, наприклад, порізав, ретельно обробляйте місце травми. Намагайтеся без потреби не відвідувати місця великого скупчення людей.
  
  

Лікування та профілактика нейтропенії.

У разі, якщо нейтропенія в процесі лікування розвивається знову і знову, або в процесі проведення терапії відзначався розвиток інфекційних ускладнень ваш лікар може прийняти рішення про зниження (редукції) доз протипухлинних препаратів. Зменшення дози протипухлинних препаратів знижує їх негативний вплив на процеси кровотворення і в багатьох випадках дозволяє запобігти розвитку нейтропенії.

У клінічну практику впроваджені також так звані. «Гранулоцитарні колонієстимулюючі фактори (Г-КСФ)», наприклад філграстім, ПЕГ-філграстім і т.д. Г-КСФ сприяє процесам утворення клітин імунної системи в кістковому мозку.

Як правило, Г-КСФ вводяться через 24-72 години після хіміотерапії підшкірно або внутрішньовенно. Їх застосування дозволяє ефективно підтримувати кількість нейтрофілів і лейкоцитів в крові та проводити більш агресивну хіміотерапію. Більшість пацієнтів роблять собі ці уколи самостійно, найбільш зручним є введення під шкіру живота. В мережі Інтернет опубліковано безліч навчальних матеріалів по техніці їх виконання. Обговоріть зі своїм лікуючим лікарем доцільність застосування Г-КСФ у вашому індивідуальному випадку.

УВАГА! Інфекційні ускладнення, які виникають в ході проведення протипухлинного лікування, можуть являти собою безпосередню загрозу для життя. Не займайтеся самолікуванням, зверніться до лікаря.


Оригінал статті

Проведення деяких видів протипухлинного лікування, наприклад, променевої терапії призводить до підвищення ризику розвитку кровотечі. Найбільш часто це відбувається внаслідок зниження в крові кількості формених елементів крові (клітин), які беруть участь в процесах її згортання і зупинки кровотечі – тромбоцитів (кров'яних пластинок). Коли кількість тромбоцитів знижується нижче норми, виникає ризик розвитку кровотечі. У деяких випадках можливе просте подовження часу зупинки кровотечі після отримання травми, наприклад, порізу після гоління, швидке виникнення синців після ударів, або кровотеч під час менструації. У більш важких випадках можливий розвиток спонтанних кровотеч які не викликані будь-якими пошкоджуючими факторами.

Можливими симптомами розвитку тромбоцитопенії та кровотечі є:

• утворення синців на шкірі, особливо без попереднього впливу шкідливого чинника, а також дрібних висипань червоного кольору (петехій);
  
  
• поява сильних головних болів, раптова зміна або порушення зору, відчуття загальмованості або вираженої сонливості;
  
  
• раптова зміна кольору сечі, поява в ній домішок крові, червоний або рожевий колір сечі;
  
  
• поява домішок крові в калі, його почервоніння або поява чорного, дігтьоподібного стільця («мелена»);
  
  
• поява або посилення блювання, наявність в блювотних масах крові або чорний колір блювоти («кавова гуща»);
  
  
• кровотеча з ясен, порожнини рота або носа, які не зупиняються протягом декількох хвилин;
  
  
• кров'янисті виділення або кровотеча зі статевих шляхів не пов'язане з менструацією або незвично рясні менструації;
  
  
• раптова поява або посилення симптомів анемії, таких як запаморочення, загальна слабкість, відчуття прискореного серцебиття;
  
  
• будь-які інші виділення крові.
  

Негайно зв'яжіться зі своїм лікуючим лікарем або іншим фахівцем охорони здоров'я в разі розвитку будь-якого з перерахованих вище симптомів.


Як діагностується тромбоцитопенія?

Для діагностики тромбоцитопенії використовується загальний (клінічний) аналіз крові, кров для аналізу береться з вени або з пальця. Кількість тромбоцитів у вашому аналізі крові також може бути позначено як «PLT» або «Platelets». У нормі їх кількість коливається в широких межах, однак в онкологічній практиці нормальним заведено вважати показник > 100 * 10 ^ 9 / л (також можна зустріти позначення 100 000 клітин / мкл).

Залежно від вираженості тромбоцитопенії виділяють наступні ступені тяжкості тромбоцитопенії:

• 1 ступінь – кількість тромбоцитів <100 000 клітин / мкл, але понад 75 000 клітин / мкл (<100 * 10 ^ 9 / л, але ≥ 75 * 10 ^ 9). При проведенні більшості режимів хіміотерапії наявність тромбоцитопенії 1 ступеня є показанням до затримки проведення чергового курсу лікування;
  
• 2 ступінь – кількість тромбоцитів <75 000 клітин / мкл, але понад 50 000 клітин / мкл (<75 * 10 ^ 9 / л, але ≥ 50 * 10 ^ 9);
  
• 3 ступінь – кількість тромбоцитів <50 000 клітин / мкл, але понад 25 000 клітин / мкл (<50 * 10 ^ 9 / л, але ≥ 25 * 10 ^ 9);
  
• 4 ступінь – кількість тромбоцитів <25 000 клітин / мкл (<25 * 10 ^ 9 / л). При зниженні кількості тромбоцитів до таких значень показано переливання тромбоцитарної маси або тромбоконцентрату (спеціально заготовлені донорські тромбоцити).
  

Розвиток глибокої тромбоцитопенії (3-4 ступеня) являє собою серйозну небезпеку для здоров'я. Необхідно ретельно стежити за станом свого здоров'я. Негайно повідомте вашого лікаря при появі вищевказаних симптомів.

Кровотечам можуть сприяти пошкодження цілісності різних тканин, шкіри та слизових оболонок. Дотримання порад, що перелічені нижче, може допомогти знизити ризик розвитку подібних ускладнень у процесі проведення протипухлинного лікування:

• Використовуйте електричну бритву замість звичайної бритви з лезами –це знизить ризик поранення шкірних покривів;
  
  
• Будьте обережні в побуті, особливо при використанні гострих предметів, намагайтеся не допускати падінь і отримання будь-яких травм. Обмежте види активності які можуть призводити до травм;
  
  
• Деякі лікарські препарати, в тому числі які відпускаються без рецепта, наприклад, знеболювальні та жарознижувальні (аспірин, ібупрофен, кетопрофен, парацетамол і т.д.), препарати, що розріджують кров (антикоагулянти, наприклад варфарин, дабігатран (Прадакса), ривароксабан (Ксарелто), а також трав'яні препарати можуть підвищувати ризик розвитку кровотечі. Не приймайте будь-яких препаратів без консультації з вашим лікарем.
  
  
• Користуйтеся тільки м'якою зубною щіткою, не використовуйте зубочистки або зубну нитку;
  
  
• Під час менструації не бажано використовувати тампони, в якості альтернативи їм слід застосовувати прокладки, оскільки це мінімізує можливість ушкодження слизової оболонки статевих шляхів.
  
  

Якщо у вас відзначаються симптоми кровотечі

При появі синців на шкірі або при кровотечі після порізу акуратно притисніть місце кровотечі чистою тканиною. Може допомогти прикладання льоду на короткий час – близько 20 хвилин. Існують також лікарські препарати, які підвищують активність тромбоцитів і сприяють зупинці кровотечі, наприклад, етамзілат, транексамова кислота, амінокапронова кислота. Запитайте у вашого лікаря про можливість і доцільність їх застосування.


Зверніться до лікаря у всіх випадках погіршення самопочуття і появі ознак тяжкої кровотечі!

УВАГА! Геморагічні ускладнення (кровотечі), що виникають в ході проведення протипухлинного лікування, можуть являти собою безпосередню загрозу для життя. Не займайтеся самолікуванням, зверніться до лікаря!


Оригінал статті

Чому при проведенні протипухлинного лікування розвиваються нудота і блювання?

Нудота і блювання (ніб) – часте ускладнення протипухлинного лікування, особливо при проведенні променевої терапії та хіміотерапії. У зв'язку з найбільшою клінічною важливістю, у даному матеріалі акцент зроблений в основному на розвиток нудоти та блювання у пацієнтів, які отримують хіміотерапію, проте багато з цього справедливо і стосовно променевої терапії.

Нудота і блювання в процесі проведення протипухлинного лікування розвивається внаслідок подразнення хімічними речовинами (хіміопрепаратами, таргетними препаратами і т.д.) певної зони в центральній нервовій системі – так званого блювотного центру. З нього «сигнали» розвитку нудоти та блювання передаються до шлунково-кишкового тракту, що і викликає безпосередньо відчуття нудоти й розвиток блювання. Дані сигнали передаються, в тому числі за допомогою субстанції P і серотоніну, на придушення яких спрямовано багато сучасних протиблювотних препаратів (докладніше описано нижче).

Фізіологічне значення розвитку нудоти та блювання полягає в спробі організму вивести «шкідливі» речовини – це є еволюційно закріпленим ефектом, спрямованим на захист організму від шкідливих впливів. У нормі це грає важливу роль і дозволяє ефективно протистояти розвитку харчових інфекцій і боротися з наслідками отруєння, проте у процесі протипухлинної терапії таке блювання не призводить до виведення "шкідливих" для організму речовин, але може стати небезпечним побічним ефектом лікування.

Розвиток нудоти та блювання в процесі протипухлинної терапії виражено знижує якість життя пацієнтів, порушує звичний для них спосіб життя й ускладнює проведення лікування. На зорі появи лікарського лікування ці ускладнення давали ефект спустошення на здоров'я пацієнтів, з цієї причини й по цей день багато пацієнтів бояться проведення лікування. Однак, нині були розроблені досить ефективні схеми профілактики та лікування цих ускладнень, застосування яких дозволяє мінімізувати ризик розвитку важких нудоти та блювання, викликаних хіміотерапією.


Виділяють такі різновиди блювання в процесі хіміотерапії:

• Гостре блювання, яке розвивається в перші 24 год з моменту проведення хіміотерапії, даний вид блювання відрізняється високою інтенсивністю. Таке блювання може розвиватися і без відчуття нудоти;
  
  
• Відстрочене (пізнє) блювання, яке розвивається на 2-5 добу після початку хіміотерапії. Даний вид блювання, як правило, характеризується меншою інтенсивністю, ніж гостре і супроводжується постійною нудотою;
  
  
• Умовно-рефлекторне блювання («блювання очікування») являє собою своєрідний умовний рефлекс на хіміотерапію, вона може виникати й формуватися в тих випадках, коли у пацієнта є «негативний досвід» лікування. Так, наприклад, якщо раніше проведена протипухлинна терапія супроводжувалася вираженим блюванням, наприклад, якщо була неадекватно проведена протиблювотна профілактична терапія, може формуватися розвиток цього виду блювання. У цих випадках вид, запах, обстановка хіміотерапевтичного відділення або навіть спогади про проведення хіміотерапії можуть викликати блювання. Так, запах процедурного кабінету хіміотерапевтичного відділення може почати викликати виражене блювання ще до введення протипухлинних препаратів.
  
  

Який ризик розвитку нудоти й блювання та чи можна її передбачити до початку лікування?

На жаль, на сучасному етапі розвитку медицини неможливо передбачити, чи розвинеться у того чи іншого пацієнта блювання під час хіміотерапії. До початку широкого застосування ефективної профілактики цього ускладнення, частота розвитку нудоти та блювання становила від 30 до 90% (за даними різних клінік). Встановлено, що ризик розвитку нудоти та блювання залежить від наявності або відсутності таких чинників:


Фактори, пов'язані з проведеною терапією

• еметогенний потенціал вживаних препаратів (іншими словами – їх «нудототворність»). До найбільш еметогенних препаратів відносять цисплатин, циклофосфамід у високих дозах (наприклад, > 1500 мг / м2), дакарбазин, доксорубіцин, епірубіцин, дактіноміцин, кармустин, а також мехлоретамін і стрептозотоцин. До помірно еметогенного препаратів відносять карбоплатин, циклофосфамід в дозі <1500 мг / м2, доксорубіцин, епірубіцин, даунорубіцин, ідарубіцин, оксаліплатин, ифосфамид, іринотекан, цитарабін в дозі > 1000 мг / м2. Більшість «таргетних» препаратів має низький еметогенний потенціал.
  
  
• застосування комбінацій лікарських препаратів може підвищувати ризик розвитку нудоти та блювання, так поєднання доксорубіцину або епірубіцину з циклофосфамідом відноситься до високоеметогенним схемам хіміотерапії;
  
  
• дозування вживаних препаратів, наприклад, вищезгаданий циклофосфамід при застосуванні в дозі <1500 мг / м2 рідше викликає нудоту та блювання, ніж при застосуванні високих доз;
  
  
• незадовільний контроль нудоти та блювання при проведенні попередніх курсів або ліній хіміотерапії;
  
  
• недавно проведене хірургічне лікування і / або променева терапія;
  
  
• у пацієнтів, які отримують променеву терапію, ризик розвитку нудоти та блювання може підвищуватися при збільшенні дози опромінення, при залученні в поле опромінення шлунково-кишкового тракту, печінки та головного мозку. Як правило, для променевої терапії більш характерно розвиток гострої нудоти та блювання (див. Нижче).
  
  

Фактори, пов'язані з особливостями пацієнта

• жіноча стать – показано, що у жінок нудота та блювання розвивається частіше, ніж у чоловіків;
  
  
• вік молодше 50 років (більш молоді пацієнти більше схильні до розвитку нудоти та блювання);
  
  
• наявність в анамнезі нудоти та блювання при вагітності («токсикоз»);
  
  
• стан зниженого харчування або зневоднення, водно-електролітні порушення;
  
  
• наявність супутніх захворювань, наприклад, призводять до розвитку стійких закрепів, захворювань нирок, хронічних інфекцій.
  
  
• Крім того, пухлини розташовані в шлунково-кишковому тракті, а також пухлини, розташовані в центральній нервовій системі або залучають її вдруге (метастази в головному мозку) самі по собі можуть викликати розвиток нудоти та блювання.
  
  

Запитайте свого лікаря, який ризик розвитку нудоти та блювання у вашому індивідуальному випадку.


Чим небезпечна нудота та блювання?

Крім безпосереднього негативного впливу на спосіб життя пацієнта, нудота та блювання можуть призвести до розвитку багатьох несприятливих наслідків:

• Розвиток зневоднення і різних електролітних порушень – блювання призводить до втрати великої кількості рідини, ускладнює поповнення запасів води в організмі, що в кінцевому підсумку і призводить до розвитку зневоднення. Крім цього, разом з рідиною губляться такі життєво необхідні елементи (електроліти), як калій і натрій, які важливі для нормального функціонування серцево-судинної системи, нервової системи, м'язів, нирок і т.д. Наслідком цих порушень може стати порушення функцій перерахованих органів і систем;
  
  
• Розвиток недостатності харчування – нудота та блювання заважають прийманню їжі, що може стати причиною недостатнього надходження в організм найважливіших поживних речовин, білків, жирів, вуглеводів, а також вітамінів і мікроелементів. Їх недолік може призвести до порушення працездатності різних органів, різкого зниження опірності інфекціям, розвитку анемії, тромбоцитопенії. Проведення хіміотерапії у пацієнтів з недостатністю харчування пов'язане з вкрай високим ризиком розвитку ускладнень;
  
  
• Порушення загоєння ран, пошкодження слизової оболонки стравоходу, порожнини рота, розходження післяопераційних швів; (у разі розвитку важкого блювання в післяопераційному періоді);
  
  
• Різке зниження якості життя, здатності до самообслуговування.

Розвиток перерахованих вище ускладнень може унеможливити проведення ефективного лікування, тому запорукою успішного лікування злоякісного новоутворення є ефективна профілактика нудоти та блювання. Нижче представлена класифікація нудоти та блювання в залежності від ступеня тяжкості даних ускладнень.


Клінічні прояви нудоти та блювання в залежності від ступеня тяжкості:

Нудота

1 ступінь – нудота, яка веде до втрати апетиту, але не тягне за собою змін у прийманні їжі;
2 ступінь – нудота, яка заважає прийманню їжі, що викликає втрату ваги та / або зневоднення;
3 ступінь – важка нудота, що призводить до порушення або різкого утруднення харчування і пиття рідини, що тягне за собою потребу в застосуванні парентерального харчування або в госпіталізації пацієнта.


Блювання*

1 ступінь – 1-2 епізоди блювання на добу;
2 ступінь – 3-5 епізодів блювання на добу;
3 ступінь – 6 або більше епізодів блювання на добу, показано призначення парентерального харчування, корекція водно-електролітних порушень та / або госпіталізація;
4 ступінь – важке блювання, що тягне за собою розвиток наслідків, які загрожують життю, наприклад, важке зневоднення.

*1 вважаються епізоди, розділені в часі мінімум на 5 хвилин.


Як можна зменшити ризик розвитку нудоти та блювання або запобігти її? Лікування нудоти та блювання, які викликані хіміотерапією.

Як згадувалося вище, нині розроблений ряд ефективних препаратів для лікування ніб. Ключ до успішного запобігання розвитку важких ніб – профілактичне призначення правильних схем протиблювотних (антиеметогенних) препаратів в адекватних дозах. Ніб завжди легше запобігти, ніж лікувати, крім того, успішна профілактика перешкоджає розвиток умовно-рефлекторних ніб. Найбільш часто антиеметики застосовуються в комбінації, оскільки препарати з різних фармакологічних груп мають різний механізм дії, найкращого клінічного ефекту можна добитися, блокуючи відразу кілька «ланок» в ланцюгу розвитку нудоти та блювання. Нижче представлені основні групи протиблювотних препаратів, які застосовуються в сучасній клінічній практиці.

Основні групи протиблювотних препаратів:

Глюкокортикостероїди

• Дексаметазон
  
• Метилпреднизолон
  
• Преднізолон
  
  

Блокатори рецепторів серотоніну

• Ондансетрон
  
• Гранісетрон
  
• Палоносетрон
  
• Тропісетрон
  
• Доласетрон*
  
  

Антагоністи субстанції Р

• Апрепітант
  
• Фосапрепітант
  
• Нетупитант*
  
• Ролапитант*

Допоміжні антиеметики: метоклопрамід, скополамін, лоразепам, оланзапін, галоперидол, хлорпромазин

*Препарати не зареєстровані та не схвалені для застосування на території України.


Для контролю гострої нудоти та блювання комбінації вищевказаних препаратів вводять перед введенням протипухлинних препаратів (за 20-60 хвилин до початку лікування). Для більшості перерахованих вище препаратів розроблені як лікарські форми для внутрішньосудинного застосування, які вводяться внутрішньовенно безпосередньо перед проведенням хіміотерапії, так і лікарські форми для приймання всередину (таблетки).

На сьогодні ні в одному проведеному клінічному дослідженні не було показано значних відмінностей в ефективності різних препаратів з перерахованих вище груп. Так, всі препарати з групи блокаторів рецепторів серотоніну мають рівний терапевтичною ефективністю в профілактиці нудоти та блювання й переносяться однаково добре при застосуванні в правильному режимі дозування.

Проте, дані препарати розрізняються за тривалістю дії – так, для досягнення оптимального протиблювотного ефекту ондансетрон може знадобитися приймати кілька разів в день, в той час, як при застосуванні палоносетрона одноразового введення препарату достатньо для запобігання розвитку нудоти та блювання протягом декількох днів з моменту застосування препарату.

Глюкокортикостероїди складають основу сучасної протиблювотної терапії, вони ефективно запобігають розвитку як гострих, так і відстрочених епізодів нудоти та блювання, покращують загальний стан пацієнтів, настрій, крім того, їх застосування перешкоджає втраті ваги в процесі лікування. При застосуванні низько- та помірноеметогенних режимів хіміотерапії застосування тільки глюкокортикостероїдів може бути досить для контролю ніб, викликаних проведеним лікуванням. Глюкокортикостероїди є одними з найбільш ефективних препаратів для профілактики та лікування відстрочених нудоти та блювання.

Антагоністи субстанції Р показали високу ефективність у профілактиці гострих та відстрочених нудоти та блювання, при цьому варто відзначити, що вони ефективні тільки в комбінації з глюкокортикостероїдами та блокаторами рецепторів серотоніну (синонім – антагоністи 5HT3-рецепторів). Не слід застосовувати їх в монотерапії без одночасного застосування глюкокортикостероїдів та блокаторів рецепторів серотоніну, оскільки це не призведе до бажаного результату. Додавання препаратів цієї групи до стандартної протиблювотної терапії препаратами з вищевказаних груп дозволяє підвищити ефективність проведення протиблювотної терапії без істотного збільшення кількості небажаних явищ.

Основним недоліком застосування антагоністів субстанції Р є їх відносно висока вартість. Як і у випадку з блокаторами рецепторів серотоніну, не було виявлено відмінностей в ефективності препаратів цієї групи опитаних, однак вони розрізняються по режиму дозування. Так, апрепітант слід приймати по 1 таблетці на день протягом 3 днів, в той час, як фосапрепітант і нетупітант забезпечують контроль нудоти та блювання після одноразового введення / приймання.

Допоміжні протиблювотні препарати (антиеметики) застосовуються тільки в комбінації з основними препаратами з груп, представлених в колонках таблиці. Метоклопрамід (Церукал) є помірно ефективним протиблювотним препаратом, як правило добре переноситься і може застосовуватися в якості безпечного доповнення до протиблювотної терапії дексаметазоном.

Іншим перспективним протиблювотним препаратом є оланзапін, який розроблений для застосування в психіатричній практиці. Він володіє різнобічним впливом на центральну нервову систему, в тому числі – вираженим протиблювотним ефектом. У проведених дослідженнях було показано, що комбінація глюкокортикостероїдів, блокаторів 5-HT3 рецепторів і оланзапина володіє такою ж клінічною ефективністю як застосування апрепітанту в поєднанні з тими ж препаратами. Великою перевагою даного лікарського препарату є його низька ціна.


Протиблювотні препарати можуть викликати побічні ефекти

Як і при застосуванні будь-яких інших лікарських препаратів, на тлі застосування протиблювотних засобів можуть виникати різні небажані ефекти. Варто відзначити, що в більшості випадків протиблювотна терапія переноситься добре і користь від її проведення значно переважає ризик розвитку побічних ефектів.

В даному розділі перераховані тільки найбільш часті небажані та / або найбільш важливі побічні ефекти препаратів, для отримання більш повної інформації зверніться до затвердженої інструкції для медичного застосування для конкретного препарату.

Блокатори рецепторів серотоніну (ондансетрон, гранісетрон і т.д.) можуть викликати такі побічні ефекти, як головний біль, закрепи та / або діарея, загальна слабкість, сухість у роті. Препарати з цієї групи вкрай бажано застосовувати в поєднанні з глюкокортикостероїдами.

Глюкокортикостероїди викликають ряд побічних ефектів, які перераховані нижче, однак, варто відзначити, що більшість з них мають мінімальну вираженість і, як правило, розвиваються при довготривалому застосуванні препаратів цієї групи, є оборотними й регресують після завершення лікування.

• Збільшення маси тіла;
  
  
• Зниження опірності слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і, як наслідок, розвиток гастриту, дуоденіту (запалення слизової оболонки дванадцятипалої кишки), виразкового ураження слизових оболонок цих органів;
  
  
• М'язова слабкість;
  
  
• Підвищення концентрації глюкози (цукру) в плазмі крові;
  
  
• Безсоння, підвищена збудливість, зміни настрою;
  
  
• Зниження прозорості кришталика (розвиток катаракти);
  
  
• Симптоми пригнічення функціонування кори надниркових залоз;
  
  
• Зниження активності імунної системи, підвищення ризику розвитку інфекцій.

Запитайте у Вашого лікаря про ризик розвитку небажаних ефектів протиблювотної терапії, і які заходи слід вживати, щоб запобігти їх розвиток.


Оригінал статті

Деякі види протипухлинного лікування, особливо хіміотерапія і променева терапія, можуть викликати випадіння волосся. У процесі проведення хіміотерапії волосся може випадати по всьому тілу, тоді як в процесі променевої терапії це відбувається тільки на тих ділянках, які піддаються впливу опромінення. Випадіння волосся в процесі лікування злоякісних новоутворень також позначають медичним терміном «алопеція».

Причиною розвитку алопеції є пошкодження волосяних фолікулів, з яких росте волосся. Випадання волосся на тлі лікування відзначається не у всіх пацієнтів. Багато в чому це залежить від індивідуальних особливостей кожного пацієнта і проведеного лікування. Деякі протипухлинні препарати часто викликають алопецію, інші – рідко. Найбільш часто випадіння волосся відзначається на фоні приймання наступних препаратів:

• Цисплатин;
  
• Препарати з групи таксанів – паклітаксел і доцетаксел;
  
• Топотекан;
  
• Гемцитабін;
  
• Етопозид, включаючи пероральні лікарські форми;
  
• Вінорельбін;
  
• На тлі проведення комбінованої хіміотерапії ризик розвитку алопеції зростає, у зв'язку з чим таке лікування, як правило, призводить до розвитку облисіння.
  

Запитайте у вашого лікаря, чи варто очікувати розвитку алопеції на тлі того лікування, яке вам пропонується і коли це може статися.


Що можна зробити для того, щоб знизити дискомфорт від випадіння волосся?

У багатьох випадках процеси випадіння волосся можна значно сповільнити, якщо більш дбайливо ставиться до свого волосся, уникаючи факторів, які агресивно на них впливають. Намагайтеся користуватися тільки м'якими гребінцями, не використовуйте фен та інші пристрої для сушки волосся, праски для випрямлення волосся і такі косметичні продукти як фарба, гелі та лаки для фіксації волосся, оскільки це також може пошкоджувати волосяні фолікули. Уникайте надмірно частого миття волосся, після миття не сушіть і не витирайте їх – промокайте м'яким рушником.

Якщо починається активний процес випадіння волосся, або ваш лікар говорить вам, що на тлі проведеного лікування уникнути розвитку алопеції неможливо, хорошою ідеєю може виявитися зробити коротку стрижку або повністю збрити волосся на голові до початку лікування. Ви можете підібрати перуку, що підходить за кольором до вашого волосся або носити косинку. Існує безліч спеціалізованих магазинів в яких ви можете підібрати перуку, яка підходить саме вам.

Пам'ятайте, що в більшості випадків алопеція є оборотним процесом. Волосся почне відростати незабаром після завершення процесу протипухлинного лікування, як правило, це відбувається протягом 2-3 місяців після закінчення хіміотерапії, протягом 3-6 місяців – після завершення променевої терапії, в залежності від дози отриманого опромінення (якщо променева терапія не зачіпала волосяну частину голови, випадання волосся на ній не станеться).

Після лікування волосся, що відростає, може відрізнятися від тих, які були раніше. Вони можуть бути кучерявим або навпаки – прямими, крім того, може дещо відрізнятися і їх відтінок. Як правило, через деякий час їх вид повертається до початкового, як до лікування. У деяких випадках необхідно відзначити, що якщо якась ділянка тіла піддався впливу високих доз опромінення в процесі променевої терапії, що відростають на ньому волосся може бути тонше або волосся на ньому може не рости зовсім.

Крім того, розробляються та випробовуються пристрої, які можуть знижувати ризик розвитку облисіння у процесі лікування. Вони можуть надавати захисну дію на волосяному покриву в процесі проведення лікування шляхом охолодження шкіри голови, що призводить до зменшення припливу до них крові та, відповідно, зменшенню вплив протипухлинних препаратів, проте ефективність даного підходу на сьогодні не доведена.


Оригінал статті

В процесі проведення протипухлинного лікування, наприклад, хіміотерапії, таргетної терапії та / або променевої терапії можливий розвиток тимчасового пошкодження шкірних покривів і / або нігтів.

Побічні ефекти з боку шкірних покривів і нігтів, що виникають на тлі протипухлинного лікування:

Вид лікування: Променева терапія
Побічний ефект: Пошкодження шкіри на ділянках тіла, що піддаються впливу опромінення, наприклад, шкіри грудей при проведенні променевої терапії з приводу раку молочної залози. Дані явища можуть проявлятися сухістю шкіри, її почервонінням і / або свербінням, а також можуть розвиватися симптоми, схожі на прояви сонячного опіку, шкіра може виглядати засмаглою або почервонілою і припухлою.

Вид лікування: Хіміотерапія
Побічний ефект: Оскільки даний вид лікування діє системно, на всі клітини організму, може призвести до пошкодження різних ділянок шкірних покривів, але найбільш часто страждають ділянки тіла, схильні до хронічної травматизації, наприклад, шкіра стоп і долонь. Ділянки шкіри можуть ставати хворобливими при дотику, лущитися і червоніти, можливий розвиток висипання. Нігті можуть змінювати свій колір, набувати темного або жовтуватого відтінку, ставати ламкими та болючими. Якщо пацієнту раніше проводилася променева терапія, на тих ділянках тіла, які зазнали її впливу, підвищується ймовірність виникнення будь-яких небажаних явищ з боку шкіри, схожих на ті, які можуть виникати в процесі променевої терапії. Хіміотерапія може викликати розвиток явищ так званої «фотосенсибілізації» – підвищення чутливості до сонячного світла, шкіра може набувати «засмаглий» вид і / або легко «обгорати». Це означає, що незначна кількість сонячного світла може викликати явища сонячних опіків.

Вид лікування: Таргетна терапія
Побічний ефект: Можливий розвиток симптомів, схожих з тими, які можуть розвиватися на тлі проведення хіміотерапії, проте найбільш характерно розвиток сухості шкірних покривів, змін нігтів і поява висипу. Найбільш часто це відзначається на тлі застосування препаратів, що впливають на сигнальний шлях фактора росту епідермісу (EGFR), таких як панітумумаб (Вектібікс) або цетуксимаб (Ербітукс), що застосовуються для лікування колоректального раку, а також тирозинкіназна інгібіторів, які застосовуються для лікування недрібноклітинного раку легенів. До останніх відносяться ерлотиніб (Тарцева), гефітиніб (Іресса), афатініб (Гіотріф).

Прояви шкірної токсичності препаратів можуть мати негативний вплив на якість життя пацієнтів у процесі лікування, і змінювати звичний зовнішній вигляд пацієнта. Варто зазначити, що ці зміни, як правило, є тимчасовими, і повністю проходять після завершення терапії й найбільш часто виражені мінімально і не доставляють серйозного дискомфорту пацієнтам. Однак, деякі з них можуть бути передвісниками розвитку серйозних ускладнень, що вимагають негайного лікування.


Зверніться до лікаря в разі розвитку таких реакцій:

• Раптова поява вираженого свербежу або шкірного висипання, наприклад, кропив'янки, що виникла в процесі лікування, наприклад, під час введення або відразу після введення протипухлинного препарату. Ці симптоми можуть бути проявами розвитку алергічної реакції;
  
  
• Пошкодження шкіри, які стають хворобливими, мокнущими або запальними, ці явища найбільш часто відзначаються в місцях шкірних складок, наприклад на животі, сідницях, бічних поверхнях тулуба, під молочними залозами і т.д.

Запитайте свого лікаря про симптоми, при появі яких ви повинні з ним зв'язатися.


Як запобігти розвитку побічних ефектів з боку шкірних покривів або знизити несприятливі наслідки від них в процесі лікування?

Залежно від того, яке саме лікування вам проводиться, ваш лікуючий лікар пояснить, які запобіжні заходи необхідно вживати для того, щоб знизити ризик розвитку пошкодження шкірних покривів, а також виникнення інфекції (запалення) шкіри та м'яких тканин. Обговоріть з вашим лікуючим лікарем або іншим фахівцем охорони здоров'я, які косметичні продукти слід застосовувати у процесі лікування, а які необхідно уникати. Наприклад, пацієнтам, які отримують променеву терапію, рекомендується відмовитися від використання антиперспірантів (косметичних засобів, які блокують секрецію потових залоз, не слід плутати з дезодорантом).

Намагайтеся уникати зайвих травм і пошкоджень шкіри у процесі своєї звичайної життєдіяльності. Наприклад, використовуйте захисні рукавички у процесі роботи по дому, гумові рукавички при митті посуду, підлоги, прибирання будинку і т.д. Уникайте контактів з надмірно гарячою або дуже холодною водою. Утримайтеся від ігор з тваринами, у процесі яких ви можете отримати подряпини або укуси. Якщо гоління викликає виражене роздратування шкірних покривів, спробуйте використовувати електричну бритву замість бритви з лезами або НЕ голіться взагалі, поки не закінчиться період лікування.

Якщо у вас відзначається свербіж шкіри, ваш лікар постарається встановити точну причину його появи. Частими причинами його розвитку є застосування деяких косметичних засобів, наприклад, що містять етиловий спирт (алкоголь), парфумерії. Уникайте їх застосування в разі, якщо відзначаються будь-які порушення з боку шкірних покривів. Підтримуйте в будинку комфортну для вас температуру і нормальну вологість. Якщо шкірні покриви сохнуть, з'являються тріщини або лущення корисним може виявитися використання різних зволожувальних засобів. При появі ознак інфікування шкірних покривів обробляйте уражені ділянки мазями з антисептиками або антибіотиками, заздалегідь запитайте у свого лікуючого лікаря які засоби краще застосовувати та носіть їх при собі.

Для підтримки нормального стану шкіри організму необхідно отримувати поживні речовини та велику кількість рідини, особливо в спекотну пору року. Намагайтеся пити більше води й повноцінно харчуватися. Носіть зручний одяг, що не перетискає шкіру.


У разі якщо у Вас відзначається розвиток підвищення чутливості до впливу сонячного світла (фотосенсибілізація) корисними можуть виявитися наступні заходи:

• Спробуйте обмежити час перебування на відкритому сонці, особливо в активні сонячні години. Пам'ятайте, що найбільш активне сонячне випромінювання відзначається у період з 10:00 до 16:00, а також враховуйте, що ультрафіолетові промені («шкідлива» частина сонячного світла) можуть відбиватися від води, снігу і льоду.
  
  
• Носіть одяг з довгими рукавами, головний убір, наприклад, капелюх з широкими полями та сонячні окуляри з лінзами, що поглинають ультрафіолетові промені.
  
  
• Користуйтеся сонцезахисними кремами.

Увага! Назви торгових назв лікарських засобів у даному розділі вказані виключно з метою підвищення впізнаваності ліків, як засіб додаткової ідентифікації й не є вказівкою на переваги застосування саме цих лікарських препаратів.


Оригінал статті